Вміння вести суперечку
Ця ідея зародилась в Древній Греції
. Софісти навчали людей вести суперечку, з метою довести свою думку за
допомогою завідома неправдивих аргументів, які виглядали, як правдоподібні.
Наприклад, "Те, чого ти не втратив, у тебе є. Ти не втратив роги, значить,
у тебе вони є», «Напівпорожнє відро - те ж саме, що і напівповне. Значить,
порожнє відро - те ж саме, що і повне ».
Софізм Еватла
Еватл брав уроки софістики у давньогрецького софіста
Протагора (бл. 481-411 до н.є.) з тією умовою, що гонорар він сплатить
тільки в тому випадку, коли виграє свій перший судовий процес. Але після
навчання Еватл не взявся вести жодого судового процесу і тому вважав, що може
не платити гонорару Протагорові. Вчитель, погрожуючи подати на Еватла в
суд, сказав:
– Незалежно від того, присудять судді
платити мені гонорар чи не присудять, ти його обов'язково
сплатиш. У першому випадку ти сплатиш
за вироком суду, в другому – за нашою домовленістю.
На це Еватл, навчений Протагором мистецтву софістики, відповів:
– Ні в тому, ні в іншому випадку гонорару я
не буду платити. Якщо мені присудять платити, то я незаплачу відповідно до
нашої домовленості, бо програюсвій перший
судовий процес, у другому випадку я не платитиму відповідно до
вироку суду.
Хто правий?
Купа
Одне зерно купи не становить, додавши ще зернину, купи знову не матимемо. Як же дістати купу,додаючи
кожного разу по одному зерну, з яких ні одне не становить купи?
Коментар. Проблема виникає при спробі знайти відповідь на питання, коли «не
купа» переходить в «купу», тобто чи існує фіксована кількість елементів,
коли здійснюється названий перехід. Аналіз показує, що в парадоксі наявне
припущення про можливість використання математичної індукції від п до
п+1. В парадоксі, по суті, використано повну математичну індукцію,
що й приводить до суперечності, бо метод повної математичної індукції не можна
застосувати до понять, обсяг яких нечітко визначений, а саме таким і є
поняття «купи». Крім того, в парадоксі ігнорується також об'єктивна
закономірність будь-якого явища, в процесі перебігу якого кількісні зміни на
певному етапі зумовлюють якісні зміни. При цьому нова якість (множини певних
об'єктів, хоч би піску, бути «купою») зовсім не відгороджена від старої
якості («не купи»).
Парадокс «Брехун»
Крітянин Епіменід сказав: «Усі крітяни – брехуни». Епіменід – сам
крітянин. Отже, він брехун. Але якщо Епіменід – брехун, тоді його висловлення
«Всі крітяни – брехуни» хибне. Звідси
випливає, що крітяни небрехуни, отже,
й Епіменід не брехун, і тому його висловлення «Всі крітяни —
брехуни» істинне.
Яке ж насправді висловлення Епіменіда: істинне
чи хибне?
Ще приклади софізмів...
СОФІЗМИ
АРИФМЕТИКА АЛГЕБРА І ПОЧАТКИ АНАЛІЗУ ГЕОМЕТРІЯ ЛОГІКА
|